ВЫСТАВКИ > 2011

TanzLaboratorium
"Танець як час"
перформанс



2 Июля 2011 - 2 Июля 2011
Презентация - 2 Июля 2011, суббота, 19.00

Коли практики просторових маніпуляцій, притаманні авангардному мистецтву, заради демаркації кордонів між життям та мистецтвом дійшли кінця – адже зараз стало практично неможливо чітко відрізнити одне від іншого, іншими словами, «розмивання мистецтва і життя» (А. Капроу) перетворило структуру життя/мистецтво на суцільну сіру зону – межа між ними може бути знайдена у часі.

 

 


Цей феномен добре відомий у часових мистецтвах (time-based arts), особливо в музиці. Наприклад, п’єса Джона Кейджа «4.33» працює з ним досить переконливо. В цьому конкретному випадку пропонується можливість «побачити» час. Тайм бейсд артс (мистецтво, що існує в часі), як пише Борис Гройс у статті «Товариші часу»*, насправді є арт бейсд тайм (час, що існує в мистецтві), своєрідне поле, яке забезпечує становлення часу, уможливлюючи його потенціальне сприйняття.

 

 

 


Ми працюємо в студії з деякими питаннями, як от «Чому я дивлюся на це?», даючи нашим тілам можливість відповіді, згодом ми ще й вербально обговорюємо наші проби. Дискусія, в якій думки, рефлексії, питання розглядаються як компонент активної практики споглядання, надає нам матеріал для перформативного мислення, що впливає на подальшу роботу. В свою чергу, ця робота сама в собі стає продовженням дискусії, своєрідним перформативним діалогом між всіма учасниками експерименту.

Досліджуючи в умовах мистецької лабораторії тимчасовість (темпоральну компоненту) людини, ми маємо шанс помітити різницю між «я» та «я». Ця різниця у формі, виявлена у діапазоні від трансформації до найменьшого руху у погляді учасника експерименту (танцюриста або спостерігача) є чимось, пов’язаним з проблемою стосунків мистецтва та життя у часі. Кожен танець – день за днем, впродовж місяців – записується на відео. Ми мусимо використовувати медіум відео для того, щоби об’єктивно помітити зміни у стані танцюриста, тому що вони «просто відбуваються», не створюються.

Ми ретельно збираємо матеріал, не вносячи жодних змін та не порушуючи послідовності частин. Як ми можемо бачити, композиція відео розгортається «сама собою». Якщо уважно переглядати цю «безкінечну» трошки нудну секвенцію можна побачити час як серію змін – горизонтальних (тих, що відбуваються всередині частин) та вертикальних (поступових змін концептуального мислення, які лежать поза танцем).

 


*Б. Гройс “Comrades of Time” (
http://www.e-flux.com/journal/view/99)

 

 

 

 

 

 

 

Перформенс відбувається в рамках мистецько-освітнього проекту «Перформативність» http://performativity.org

далее >>