ВЫСТАВКИ > 2011

Оксана Чепелик
"Техногенезис"
живопись



26 августа 2011 - 26 сентября 2011
Презентация - 26 августа 2011, пятница, 19.00

Проект “Техногенезис” працює із стереотипами минулого, космос як найбільше технологічне досягнення ХХ століття, десант новонароджених з космосу, ілюмінатори, скафандри, космічні апарати, трубки для подачі повітря, електронні табло, ні картина не настільки футуристична, а більш земна, - немовлята в кувезах. Кувез (інкубатор) - стіл для первинної реанімації новонароджених в пологовому відділенні... Ця тема має особливу драматургію. Кувези різних моделей і немовлята в них між трубками і дихальними апаратами. Це місце, де можна гостро відчути межу між життям і смертю. Неонатологія та цей апарат інтенсивної терапії суттєво збільшили виживання новонароджених з дуже низькою вагою в результаті надзвичайно передчасних пологів. В еру до кувезу, немовлята з вагою меншою ніж 1400 грамів (зазвичай вагітність близько 30 тижнів) рідко виживали. Сьогодні, немовлята з вагою 500 грамів (вагітність 26 тижнів) мають реальний шанс виживання. Позбавляючи банальностей та сентиментів, звичних для теми, пов’язаної з немовлятами, проект крізь призму народження аналізує сучасну соціо-політичну складову. Тема народження передбачає напругу в зв’язку з очікуванням і невідомістю через досить фатальну статистику в Україні. Сфера публічного розчиняється у приватному. Таким чином, дихотомія публічного та приватного представлена на розсуд глядача. Сучасне мистецтво сьогодні змушене виконувати функції філософії, а митець, власне, працювати як її агент, розширюючи зони опозиції.

«Техногенезис» розвиває стрижневу тему генофонду нації, розпочату у проекті «Генезис», що структурована як ДНК з подвійною спіраллю і основами, розташованими горизонтально між двома спіральними ланцюжками, що об’єднують гендерну проблематику, час, простір, інформаційні потоки, новітні технології, science-art, комерціалізацію і людину, розглядаючи взаємозв’язки між соціальним розвитком тм економічними, екологічними, демографічними та біо-етичними проблемами з необхідним залученням історичних ретроспекцій, болісного сьогодення і відповідної деформації майбутнього. Ці одиниці можуть бути розшифровані як гени, які контролюють транскрипцію відкритої рамки зчитування соціальної сфери. Genesis — це також англійська назва старозавітної Книги Буття. Як відомо, Книга Буття (євр. בְּרֵאשִׁית‎, Бе-решимт  «На початку»; лат. Genesis; дав.-гр. Γένεσις - "birth", "origin") - перша книга п’ятикнижжя Мойсея (Тори), Старого Заповіту і всієї Біблії, що оповідає про період від Створення світу і людини до смерті Йосифа у Єгипті, будучи одним з найдавніших літописів, написаних людиною, і вирішуючи загальносвітові питання про походження всього, що існує на світі, відіграє величезне значення у сфері релігії, моралі, культури, історії. Залучаючи всі вищенаведені референції мультимедійний проект «Генезис», можна розглядати як послання, що стосується загрози життю на Землі.


У проекті застосовується ефект перевернутої оптики - спроба вивести реалістичні зображення із зони технологій, (тиражування) і повернути в процесуальну зону унікального (на противагу захопленню фотографією як "швидким" мистецтвом), нагадуючи про унікальність кожної людини. Таким чином, розробляється деякий платонічний інструментарій форм, що рішуче відрізняється від естетичних законів, встановлених художніми кланами, що у нас завжди дуже суворо відстежуються. Це може перетворити автора на ізгоя, адже, працюючи поза системою рефлективно-ігрового типу творчості, затвержденної постмодернізмом, проект транслює тривогу, і, за виразом Акілле Боніто Оліви, починає передавати імпульси атрофованому м’язу глядацького сприйняття, апелюючи до його чутливості.

Оксана Чепелик

 

 

 

   …Над проектом, що отримав загальну назву «Генезис», Оксана Чепелик працює кілька років, у ньому вона привертає увагу до проблеми, що стає сьогодні все більш актуальною – цінності людського життя, втіленого у найбільш незахищеному, «суспільно залежному» його вимірі – народженні та дитинстві. Як вважає авторка: «Генезис, як і етногенез, важко збагнути тільки науковими методами, в рамках виключно наукової парадигми», за ним стоять соціальні, суспільні, етичні важелі, а сьогодні – і техногенні. Адже наш час може увійти до історії людства як епоха маніпуляцій, що поступово все більше руйнують кордони між штучним і справжнім, природнім і сконструйованим. …Образ здатен «обростати» іншим контекстом, резонуючи із конкретними проблемами: соціальною нерівністю в умовах декларованої демократії, впливом сусідства військових об’єктів на народжуваність і здоров’я дітей, тисячі сиріт та безпритульних дітей в українських містах… Даний розділ проекту розвиває головну тему, його змістове поле тягне за собою інші, не менш значимі питання: можливість використання людської плоті як «біомаси» у медицині, техногенний вплив на людину, замовчування чорнобильських наслідків… Проте і тут художниця робить важливий крок, що виводить тему народження дитини із традиційного «жіночого» дискурсу, вона надає їй суспільного змісту і відповідальності.

 

…Тема маніпулювання людським тілом, використання його як засобу в політичних, рекламних, естетичних та інших цілях є однією з наскрізних в її роботах останніх років. Варто згадати «Сучасні містерії» (1997), «Улюблені іграшки лідерів» (1998), «Free D» (2000), кінофільм «Хроніки від Фортінбраса» (2001), «Female ID» (2002), «Текстовий ГЕН» (2004), «Початок» (2007), «Немовлята на замовлення» (2008), «Сонографія» (2009). Застосовуючи нові технології, так чи інакше поєднуючи в них кілька змістовно-просторових вимірів сприйняття та інтерпретації реальності, твори художниці одночасно ніби підтверджують гіркі висновки Поля Віріліо: «Прогрес чинить з нами як судовий медик, який проникає у кожен отвір досліджуваного тіла. Він не тільки наздоганяє людину, він проходить крізь неї, залишаючи відповідні розлади, - візуальні, соціальні, психомоторні, афективні, інтелектуальні, сексуальні. Кожен винахід приносить із собою масу нових руйнувань…» Чим може стати в цих умовах мистецтво – віддзеркаленням проблем, засобом соціальної терапії, проектом нової реальності чи тим особистим авторським відгуком, чия жива емоційність здатна перекричати глобальний інформаційний шум?

 

Проте проект Оксани Чепелик варто розглянути і в іншому, більш вузькому і конкретному аспекті – українського актуального мистецтва, де, загалом, він постає прикладом поодиноких суспільних практик. Адже, на жаль, суспільно-критичні проблеми так і не посіли в ньому помітного місця. Домінують естетичні пошуки, постмодерністські ігри зі змістами, образами мистецтва та культурними кліше. Поширеною залишається особистісно-суб’єктивна проблематика, що на загал свідчить про певну розгубленість та суспільну невизначеність художників. Більшість скоріше дистанціюються від участі в критично-спрямованому мистецтві. На тлі української сучасності, що постійно демонструє парадокси суспільно-політичного розвитку, складності утвердження демократії, дискредитацію морального дискурсу, така ситуація є показовою і симптоматичною, все далі пересуваючи нове українське мистецтво від суто актуальних суспільних спрямувань у помірковане комерційно-галерейне поле. Проект Оксани Чепелик презентує один із шляхів суспільної активізації мистецтва. Він привертає увагу перш за все актуальністю проблематики і інтервенцією у суспільний простір. Чи стане мистецтво в Україні активним чинником суспільного життя, чи візьме на себе роль каталізатора соціальних, моральних, культурних, духовних перетворень залежить перш за все від художника.

 

Галина Скляренко

 

 

далее >>
далее >>
далее >>